Уважаемые коллеги!

Мне вчера позвонили знакомые и сообщили, что депутаты Дарницкого райсовета ликвидировали школу-интернат для детей с отставанием в развитии - что на Харьковском Шоссе №121. Тут просто-напросто детей-сирот и полу-сирот (Дарницкий р-н) оставляют на улице.

Школу-интернат для детей с отставанием в развитии, а также все группы - расформировывают!
Учителей и специалистов по реабилитации поголовно - увольняют!

Всех детей перебрасывают в другие районы в другие части Киева - а то, что скажем, дети с отставанием в развитии должны теперь сами ездить через весь город в общественном транспорте - мало кого интересует...И как они будут ездить? Кто их будет сопровождать?

Причина ликвидации интерната: депутаты Дарницкого райсовета положили глаз на "сталинку", в которой находился интернат, а также на землю вокруг интерната на Харьковском Шоссе №121. Слишком лакомый кусочек земли в несколько гектаров почти в центре Киева стоимостью не один миллион долларов, и, кстати, не раздеребанненый до сих пор по каким-то непонятным причинам.

Кто победит: корыстные интересы депутатов Дарницкого райсовета Киева или интересы детей-сирот, и социальных сирот - которые имеют право учиться недалеко от дома в специализированной школе?

Подробности по тел. 050-947-5564
***

Прилагаю письмо одного из участников форума укр-райтс:
2009/11/25 "Владимир" <936157@ukr.net>

Да, они, что оху*** в натуре, депутаты заё****, рожи беспредельные? Власти дохуя пидрарам дали? Да, перебить их всех нах*** за это без разбирательства. Я готов их лично за такие вещи пи**** пока не осознают, что натворили. Вот до чего пидарасов безнаказанность распустила. А, говорили раньше. что спортсмены бандиты. Да, никогда на такой беспредел спортсмены не пошли бы, чтобы у больных детей последнее забирать и на улицу выгонять, а этим су**** ни понятия, ни законы, ни мораль, ни Бог как видно не указ. А, раз они не по законам ни человеческим и ни по божьим, то и их объявить вне закона и убивать прямо на улицах, прямо в райсовете их ё****, а также райсовет их забрать и детям отдать. Нех*** всяким пидарасам заседать за народные деньги. Дайте в рассылку телефон этого раясовета и ихнего ё**** преседателя, чтобы все ему звонили и рассказали ему кто он есть в этой жизни и пусть лучше ломится со своей должности потому, что за такой поступок надо спросить по всей строгости всей общественностью.
***
И вот по просьбе трудящихся: телефоны дарницких депутатов:

ДАРНИЦЬКА РАЙОННА РАДА КИЄВА
Влада : Районна влада : Ради депутатів
Адреса: Кошиця О. вул., 11
Телефон: (044)5649010; (044)5652537
***
Дарницька районна адміністрація
Телефон
(044)5649012; (044)5649665

Глава Дарницкого района Виталий СТАШУК
http://drda.gov.ua/left_menus/index/9

Мне вчера позвонили знакомые и сообщили, что депутаты Дарницкого райсовета ликвидировали школу-интернат для детей с отставанием в развитии - что на Харьковском Шоссе №121. Тут просто-напросто детей-сирот и полу-сирот (Дарницкий р-н) оставляют на улице.

Школу-интернат для детей с отставанием в развитии, а также все группы - расформировывают!
Учителей и специалистов по реабилитации поголовно - увольняют!

Всех детей перебрасывают в другие районы в другие части Киева - а то, что скажем, дети с отставанием в развитии должны теперь сами ездить через весь город в общественном транспорте - мало кого интересует...И как они будут ездить? Кто их будет сопровождать?

Причина ликвидации интерната: депутаты Дарницкого райсовета положили глаз на "сталинку", в которой находился интернат, а также на землю вокруг интерната на Харьковском Шоссе №121. Слишком лакомый кусочек земли в несколько гектаров почти в центре Киева стоимостью не один миллион долларов, и, кстати, не раздеребанненый до сих пор по каким-то непонятным причинам.

Кто победит: корыстные интересы депутатов Дарницкого райсовета Киева или интересы детей-сирот, и социальных сирот - которые имеют право учиться недалеко от дома в специализированной школе?

Подробности по тел. 050-947-5564

Анонс: в 10-00 25.11.09 в Окружному АдмінСуді Києва слухатиметься справа №3\712 за позовом видавця газети "Блік" (ТОВ "ФріМедіа Україна гмбх") до НацКомморалі про скасування рішення НЕК (щодо визнання публікацій в газеті "Блік" порнографією). Заплоновано виступ експерта-мистецтвознавця.

Копія позову надається за запитом: avvocato.kiev -AT- gmail.com
тел. для довідок: +38-050-947-5564.

Анонс: 10-00 24.11.2009 очередное слушание в Апеляционном Суде г.Киева по делу Юрия Бекетова

Место: Апеляционный Суд г.Киева (пл. Соломянская, 2-а). Судья - Глиняный В.П.

Будет рассматриваться вопрос госпитализации Бекетова Ю. в больницу для проведения операции.

Также суд должен рассмотреть отвод, заявленный ранее защитником Бекетова.

Please visit link: http://picasaweb.google.com/oleg.veremeenko/BeketovEurosud?feat=directlink & http://picasaweb.google.com/oleg.veremeenko/YuraBeketov?feat=directlink

24-11-2009 в 10-00 утра - очередное слушание в Апеляционном Суде г.Киева по делу Юрия Бекетова (пл. Соломянская, 2-а). Судья - Глиняный В.П.
Будет рассматриваться вопрос госпитализации Бекетова Ю. в больницу для проведения операции.
Также суд должен рассмотреть отвод, заявленный защитником Бекетова.

До Апеляційного Cуду м. Києва
м.Київ 01001, вул .Володимивська, 15
адвоката Веремієнка Олега Ігоровича, в інтересах підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича, 1983 р.н., засудженого за ч.1 ст. 115 КК України, і що знаходиться під вартою в Київському СІЗО
адреса захисника: м. Київ 03187, пр.Ак.Глушкова, 43 тел. 8-050-947-5564,
Копія: прокуратурі Дніпровського району м. Київ вул. Лєбєдєва, 14
Кримінальна справа № 54-1168 (1-332\07)


А П Е Л Я Ц І Я
Проблема невинно звинувачених у вбивствах в Україні стоїть дуже гостро. Такі випадки мають не поодинокий характер, а являють собою систему. Рівень розкриття злочинів в Україні - є одним із найбільших у світі і сягає 80% (попереду тільки Росія)! В той час як в США він не перевищує 30%, а в країнах Західної Європи - так само. Невже наші правоохоронці працюють настільки ефективно?
Проблема безневинно звинувачених і засуджених, дісталася українському правосуддю ще з часів прокурора Вишинського А.Я., який вважав, що „визнання вини - є царицею доказів”. І справа Юрія Мосєєнкова – це ще одне цьому підтвердження. 1937 рік нагадує нам про себе знову і знову.
Так, 22 травня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва під головуванням судді Чауса М.О. (у складі колегії суддів в т.ч. Колєсник-Марченко) визнав мого підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича винним в тому, що він в ніч з 29 на 30 квітня 2005 року вчинив вбивство гр-на Лобаса Г. на ґрунті миттєво виниклих неприязних стосунків.
З даним вироком Дніпровського районного суду м. Києва я категорично не погоджуюсь! Вважаю, що вирок від 22 травня 2009 року ґрунтується виключно на „явці с повинною” мого підзахисного, яка була написана в райвідділку міліції під диктовку співробітників міліції і після багатогодинних „бесід” із трьома оперуповноваженими: Редіком В.М., Сафоновим В.Л. та Орленко Ю.П.
Інших достовірних, допустимих і належних доказів в даній кримінальній справі проти Мосєєнкова Ю.В. не було, не має і не буде, оскільки він інкримінованого злочину – не вчиняв.
Слід почати з того, що мене як захисника Мосєєнкова Ю.В. (ще на етапі досудового слідства) не допускали до справи більше 50-ти днів. Сама кримінальна справа, від початку розслідувалась з брутальними порушеннями конституційних принципів прав та свобод людини і громадянина, норм матеріального та процесуального права. Підтвердженням цього є те, що Генеральна Прокуратура України порушила кримінальну справу №49-2093 за чотирма статтями Кримінального Кодексу проти слідчого Скомського Володимира Васильовича, який вів розслідування даної кримінальної справи майже 2 (два) роки поспіль.
Так, зокрема, кримінальна справа №49-2093 проти слідчого прокуратури Дніпровського району м. Києва Скомського В.В. була порушена Генпрокуратурою за наступними статтями Кримінального Кодексу, а саме: ч.3 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366 і ч.3 ст.371 КК України. На даний момент кримінальна справа №49-2093 передана вже до суду і розглядається в Дарницькому районному суді м. Києва під головуванням судді Фрич Т.В. Мосєєнков Юрій Вікторович визнаний потерпілий по даній кримінальній справі, про що є окрема постанова суду. Зокрема, слідчі прокуратури і адміністрація Київського СІЗО тримали Юрія безпідставно під арештом в Київському СІЗО№13 протягом майже 14-ті місяців, без жодних належних документів. Звільнити його з-під арешту вдалося лише стараннями Уповноваженого з прав людини і завдяки втручанню прокурора міста Києва, а також Апеляційного Суду м. Києва 01 лютого 2007 року.
Навіщо була потрібна така брутальна фальсифікація кримінальної справи № 54-1168? Чому слідчі прокуратури Дніпровського р-ну не намагалися жодного разу продовжити строки тримання під вартою Мосєєнкова у встановленому законом порядку? Чому жодного разу не продовжувались строки ведення слідства? Навіщо слідчому Скомському В.В. потрібно було підробляти документи аби якнайдовше протримати Юрія Мосєєнкова під арештом? З якою метою треба було фальсифікувати речові докази по справі (ніж, куртку), експертизу?
З якою метою - не допускати до Мосєєнкова Ю.В. майже протягом 2 (двох) років адвокатів і захисників? Не давати їм побачення із підзахисним? Навіщо застосовувати недозволені методи ведення слідства? Навіщо тиснути на свідків? Не виконувати вимоги ст.218-222 КПК, і в обхід прокурора району самостійно передавати справу до суду? Чому кінець-кінцем суд, враховуючи виявлені недоліки, не направив цю справу для проведення додаткового розслідування?
ст.62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконних шляхом, а також на припущеннях. Аналогічна норма передбачена і ст.327 КПК. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В даній справі все з точністю до навпаки. Обвинувачення – ґрунтується на доказах, одержаних незаконних шляхом (серед яких: застосування недозволених методів ведення слідства, в т.ч. фізичний та психологічний тиск на підозрюваного тощо).
Всі гарантії об’єктивного і неупередженого слідства - грубо та цинічно проігноровані і в буквальному смислі – розтоптані як органами досудового слідства, так і судом першої інстанції.
Докази повинні добуватись з дотриманням належної процедури, тобто з дотриманням вимог закону відносно порядку проведення відповідних процесуальних дій, порядку фіксування їх ходу і результатів. Докази, отримані шляхом таких „процесуальних” дій, не передбачених законом, у цьому випадку повинні бути визнані судом недопустимими, оскільки вони порушують права мого підзахисного. Недопустимими доказами по даній кримінальній справі є:
1) „явка з повинною” від 07 травня 2005 року, що була написана без присутності адвоката чи іншого захисника в приміщенні райвідділу міліції і під диктовку співробітників міліції. Написанню явки з повинною передували побиття, погрози та шалений психологічний тиск на Мосєєнкова Ю.В. (т.1 а.с. 90)
2) висновок судово-медичної імунологічної експертизи мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005, який має ймовірний характер (суд не може покласти в основу вироку ймовірний, а не категоричний висновок експерта). При проведенні даної експертизи мед.експерт Солодовнік повністю знищила всі зразки слідів, всі плями тощо, що були на куртці! Це в подальшому зробило технічно неможливим проведення додаткових\альтернативних\ судово-медичних експертиз. (т.1 а.с. 147-151, т.2 а.с.33). Мед.експерт Солодовнік підтвердила це також і під час допиту в судовому засіданні. На питання захисників навіщо вона знищила зразки слідів, залишки плям на куртці – експерт Солодовнік М.В. не змогла дати жодної логічної відповіді. Це, на думку захисту, свідчить не тільки про некомпетентність, а напевно про умисну фабрикацію ключового доказу в справі, на який потім спирався суд першої інстанції у своєму обвинувальному вироку. т.1 а.с.147-151, т.2 а.с.33.
Слід сказати, що висновок мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005 не витримує жодної критики хоча б тому, що при встановленні групи крові плям, знайдених на куртці Мосєєнкова Ю. – експерт Солодовнік не користувалась жодними нормативними актами МОЗ України (посилань про це в її висновках немає), методиками МОЗ щодо проведення імунологічних експертиз тощо і тому прийшла до хибних висновків. Хоча вихідні дані згідно цієї експертизи ніким не оспорюються. Річ у тім, що антиген „В” міститься лише в одній групі крові – в ІІІ (по системі АВО), а у вбитого Лобаса Г. була зовсім інша група крові – ІV. Тому даний висновок експерта Солодовнік №250 щодо визначення групи крові плями на куртці Мосєєнкова Ю.В. судом до уваги прийматись не повинен, оскільки це є припущення експерта, а згідно ч.3 ст.62:”Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
3) показання в якості свідків працівників міліції - оперуповноважених
(о\у ВКР): Редика В.М. – Орленко Ю.П. – Сафонова В.Л. А.с.90.
Слід підкреслити, що при затриманні Мосєєнкова Ю.В. 07.05.05 Редиком В.М., Орленком Ю.П. та Сафоновим В.Л., співробітники міліції не роз’яснили останньому його прав, не надали можливість скористатись телефоном і не дали можливості іншим шляхом повідомити родичів або друзів про своє затримання. Згідно показань свідка Мосєєнкової Ольги Дмитрівни, мами Юрія, о\у Редик В.М. постійно погрожував останній. Перший випадок погроз мав місце в лютому 2007 року, коли о\у Редик В.М., вручаючи повістку-виклик до прокуратури Дніпровського р-ну Мосєєнковій О.Д. – погрожував їй. Говорив, щоби вона не скаржилась на нього нікуди, а то буде гірше. Другий випадок погроз мав місце в залі Дніпровського суду в той день, коли о\у Редик В.М. давав покази суду – в квітні 2009 року.
3-1) свідок – співробітник міліції о\у Сафонов В.Л. повідомив під час допиту в суді 03.04.09, що 07.05.05 „запрошуючи для бесіди” в райвідділ Мосєєнкова Ю.В. до останнього був застосований спецзасіб наручники; і що Мосєєнков Ю.В. казав йому, що у нього (Юрія) в голові є пластина…Але в зв’язку з чим це йому сказав підозрюваний Мосєєнков Ю.В. сказав йому це - він не пам’ятає. Натомість пам’ятає, що в його присутності відбиралась так звана „явка з повинною” в кабінеті 301 Дніпровського РВ по вул. Красноткацькій у м.Києві.
3-2) також свідок о\у Сафонов В’ячеслав Леонідович, о\у ВКР МВС України, будучи допитаний в судовому засіданні 03.04.09 повідомив, що в його присутності проводився обшук в квартирі Мосєєнкова Ю.В. Він добре пам’ятає як була вилучена „дубльонка з мєхом”, коротка коричнева шкіряна…(насправді такої речі у Мосєєнкова Юрія і близько не було). Це свідчить про те, що даний співробітник міліції свідомо говорить неправду. І що до його показів про те, що він та його колеги з міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., - слід відноситись критично.
3-3) Мосєєнков Ю.В., вказав саме на о\у Сафонова В.Л. та о\у Редика В.М., як на осіб, які били його вдвох неодноразово: як в приміщенні Дніпровського РВ, так і в приміщенні прокуратури Дніпровського району коли здійснювали т.з. „оперативне супроводження” під час слідчих дій в травні 2005 року.
о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. били мого підзахисного, в тому числі головою об стіну, об стіл, підлогу, - вимагаючи від нього підписати „явку з повинною”.
Показання Мосєєнкова Ю.В. непрямо знаходять свої підтвердження і в матеріалах справи: так, наприклад, о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. були присутні під час обшуку квартири Мосєєнкова Ю.В. ввечорі 07 травня 2005 року. Т.1.а.с.155. А також брали участь у відтворенні обстановки та обставин подій.
4) показання в якості свідка понятого Пархомця Андрія Олексійовича (який був присутнім під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю. ), який під час допиту в судовому засіданні 20.01.2009 повідомив суду, що працівники міліції обрали його понятим, як і завжди (свідок сказав, що він неодноразово вже залучався правоохоронцями в ролі понятого в рамках слідчих дій і по інших кримінальних справах), оскільки на той час його дружина займалася нелегальною торгівлею з рук в підземному переході на ст.м.”Дарниця”. Зокрема свідок Пархомець А.О. стверджував в суді, що працівники міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В. Однак захист вважає, що підстав вірити такому свідку, який по-суті є залежним від міліції, - немає. І що його свідчення також підлягають критичній оцінці. А.с. 155
5) показання свідка – оператора Салюти (який постійно плутався у своїх показаннях, і який не зміг згадати де, коли, з ким, і за яких обставин, і з допомогою якої відеокамери він здійснював відеозапис відтворення обстановки та обставин подій 10.05.05)
Отже, порушення умов отримання доказів, що ґрунтуються на загальновизнаних міжнародних гарантіях прав і свобод людини і громадянина, робить такі докази недопустимими. Недозволені прийоми і методи ведення „бєсід”, допитів підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., а в подальшому – обвинуваченого, - відносяться до обставин, що виключають використання отриманих таким способом доказів.
Тому суд повинен був виключити з доказової бази „явку з повинною”, протоколи допиту Мосєєнкова Ю.В. в якості підозрюваного та в якості обвинуваченого та інші вищезгадані процесуальні документи, складені у відсутності захисника.
Велике значення для ефективності розслідування має його незалежність. Розслідування втрачає свою незалежність, коли члени підрозділу чи органу, що підозрюються в застосуванні жорстокого поводження, самі ж проводять розслідування. Незалежність включає в себе не тільки відсутність посадового зв’язку між особами, що проводять розслідування і можливими порушниками, але й незалежність висновків розслідування. У нашому випадку члени слідчо-оперативної групи самі проводили розслідування, не маючи на те повноважень, затримували мого підзахисного протиправно, й були в змові зі слідчим Скомським В.В., який безпосередньої користувався їх „послугами”, коли мій підзахисний не визнавав своєї вини. Тому, з зазначених мною підстав, суд був не вправі посилатися на їх свідчення в суді при винесенні вироку.
Так звана „явка з повинною” не може бути покладена в основу вироку, оскільки вона повинна бути перевірена іншими доказами по справі.
Докази, що містяться в матеріалах справи, а також свідчення очевидців та свідків тих подій повністю спростовують „явку з повинною” Мосєєнкова Ю.В. від 07.05.05, і свідчать про зворотне, а саме:
А) свідок Кампанець Ганна Іванівна (двірник будинку по вул. Микитенка, 7, який примикає до місця вбивства Лобаса Г.), будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., повідомила, що недалеко від місця вбивства Лобаса Г., у власному під’їзді вона особисто знайшла скривавлений ніж типу „козяча ніжка”. Вона викликала працівників міліції з допомогою телефону „02”. Приїхали співробітники МВС і забрали у неї даний речовий доказ. Куди він подівся потім – невідомо. Принаймні до матеріалів кримінальної справи він ніколи приєднаний не був. Як не був і направлений на проведення судово-медичних, трасологічних та інших експертиз.
Б) свідок Кампанець Ганна Іванівні, будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., також повідомила, що вона без 10 хвилин 6 (шість) ранку 30 квітня 2005 року вигулювала собаку в дворі свого будинку, і в прєдєлах видимості – недалеко від місця, де трохи пізніше було знайдено зкривавлене тіло Лобаса Геннадія. Свідок Кампанець Г.І. повідомила, що вона не бачила тіла загиблого Лобаса!
В) Цей же свідок також стверджувала, що вона знає ще одного свідка-сусіда: чоловіка, років 45-ти, який також вигулював свою собаку в той ранок 30 квітня 2005 року, недалеко від місця, де згодом було знайдено труп Лобаса Г., і який підтвердить, що десь до 6-00 ранку на доріжці біля будинку бульв.Перова, 42-„б” тіла Лобаса Геннадія ще не було. Нажаль, суд відхилив моє клопотання від 13.05.2009 року і відмовив мені у розшуку і допиті цього важливого свідка.
Г) під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. 07 травня 2005 року була вилучена куртка. Проте ця куртка не була оглянута належним чином. Як виявилося пізніше, - куртка під час обшуку вилучалася чиста (т.1 а.с.155 – на звороті), і потім, вже в прокуратурі, на ній з’являються певні плями, які начебто схожі на плями крові.
Під час передостаннього судового засідання 13.05.09 з’ясувалось, що всупереч ст. ст. 79 і 313 КПК, даний речовий доказ не зберігся з невідомих причин (!), і відтак він не може бути наданий для огляду в судовому засіданні, хоча захисники Мосєєнкова Ю. наполягали на цьому неодноразово.
Треба згадати про інші ключові протиріччя та суперечності, які так і не були усунуті під час досудового і судового слідства. Одним з таких протиріч є час настання смерті потерпілого Лобаса Г. Згідно показань свідка – матері Геннадія Лобаса (що також потім підтвердилось під час допиту в суді дружини померлого Наталі Лобас) вона, тобто мама, 30.04.2005 приблизно о 7 годині ранку пішла вигулювати собаку і виявила труп Лобаса Г.В. з ознаками насильницької смерті.
Згідно протоколу огляду місця події і згідно даних огляду трупа Лобаса Г.В., що його робив мед.експерт Зосименко – смерть потерпілого настала майже миттєво, від обширної крововтрати. Згідно показань свідка Кампанець Г., яка мешкає в близько 100 метрах від місця, де було знайдено труп потерпілого, - ще о без десяти 6-ій годині ранку 30.04.2005 трупа Лобаса Г.В. – не було! Виникає питання: якщо вірити прокуратурі, то вбивство сталося близько о 1-ій годині 30.04.2005 року. Тоді де оці чотири-п’ять годин перебувало тіло Лобаса Г.В.?
І де весь цей час перебував Мосєєнков Ю.В. (адже як він пояснив, орієнтовно о 2:00 ночі 30.04.2005 він був уже вдома, і запам’ятав цей час, оскільки витирав з пам’яті свого мобільного телефону запис із номером Геннадія)?
Чому, знаходячись в доволі густонаселеному районі „Воскрєсєнка” ніхто із перехожих, хто міг бачити труп Лобаса Г.В., не викликав міліцію, одразу після того як знайшов труп? У мене є лише одне логічне пояснення. До 6 (шостої) години ранку Лобас Г.В. ще був живий, і вбили його перед самим світанком. До того ж мати Лобаса Г.В. повідомляла суду в минулому році, що її сусідки по будинку чули вночі як хтось кричав „Не вбивайте мене! Не вбивайте мене!”. Це говорить і про те, що вбивць було декілька. Щонайменше двоє. Т. __ А.с. 47-49
Також суду не надано жодних доказів та доводів на підтвердження того факту, що між Мосєєнковим Ю.В. та Лобасом Г.В. виникла сварка на ґрунті неприязних відносин. Навпаки свідок Потапенко В. – бармен кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві) стверджує що за три години, що Мосєєнков Ю.В. із Лобасом Г.В. сиділи в кафе, жодних сварок між ними не виникало.
Серед інших протиріч та суперечностей даної кримінальної справи № 54-1168 (1-332\07) слід виділити наступне, а саме: ані досудове слідство, ані суд 1-ої інстанції не відпрацьовували, не перевіряли і не досліджували інші можливі версії трагічної загибелі потерпілого Лобаса Г.В. Так, зі слів Лобас Наталії, жінки вбитого Геннадія, у її чоловіка були борги (вони з другом займалися торгівлею на Троєщинському базарі (продавали шампури, мангали тощо), друг позичив велику суму грошей, а віддавати їх повинні були обоє: і друг Геннадія, і він особисто). Про цього друга відомо лише те, що вони вчилися разом з Геннадієм в училищі №25 в районі Воскрєсєнка в Києві. Проте ані слідчі, ані суд цього свідка не розшукували і навіть не намагалися допитати, аби перевірити цю та інші вірогідні і можливі версії загибелі Лобаса Г.В.
Серед недоробок слідчих прокуратури району слід відзначити погане відпрацювання свідків, а саме всіх барменів кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві), які могли бути очевидцями- свідками або могли просто володіти інформацією стосовно загибелі Лобаса Г.В. Серед барменів, зокрема, слідчі не допитали Крисницьку Олександру Леонідівну, яка згідно показів свідка Потапенко В. також працювала в ту трагічну ніч в кафе.
Також треба наголосити, що під час досудового і судового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, а саме:
І. Проведення обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. проводилось з грубим порушенням вимог КПК. Так, згідно ч.5 ст.177 КПК обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться за вмотивованою постановою судді. Незважаючи на те, що квартира №101 по бульвару Перова 40-б, де мешкав мій підзахисний разом із мамою, є приватним володінням, даний обшук 07.05.05 в порушення ч.5 ст.177 КПК був проведений без постанови судді. Крім того слідчим Титором Д.П. в постанові не було зазначено, які саме невідкладні випадки вплинули на прийняття рішення провести обшук без постанови судді.
ІІ. Згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 5) службову перевірку відносно співробітників міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, які здійснювали оперативне супроводження цієї кримінальної справи, проводили співробітники того ж таки Дніпровського РУГУ МВС України. Тому не дивно, що 16.02.2007 року згідно висновків цієї службової перевірки - „порушень закону виявлено не було”.
ІІІ. З 22.05.09, тобто з дня винесення вироку, і до 05 червня 2009 року адвокатам Мосєєнкова Ю.В. навмисно не надавали для ознайомлення ані копію вироку по даній справі, ані протоколи судових засідань, ані інші матеріали кримінальної справи. Лише 05.06.2009 о 15-00 головуючий по справі суддя Чаус М.О. видав на руки адвокату вирок суду, надрукований „5” або „6” шрифтом Times New Roman! Тобто в абсолютно нечитабельному вигляді! Що фактично унеможливлює ознайомлення з текстом вироку. Вважаю, що це є свідоме і брутальне порушення права на захист Мосєєнкова Ю.В.
IV. Ще одне істотне порушення кримінально-процесуального законодавства – це втрата досудовим слідством і судом речових доказів по кримінальній справі. Так, згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 6) вина Мосєєнкова Ю.В. доводилась „постановами про приєднання до справи речових доказів від 07.07.05 та від 25.02.07, згідно з якими було долучено до матеріалів кримінальної справи як речові докази куртку, вилучену під час обшуку 07.05.05 в помешканні Мосєєнкова Ю.В., відеокасету з відеозаписом відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним Мосєєнковим Ю.В. від 10.05.05 та ніж типу „метелик””. Т.1 а.с. 154, т.2 а.с. 81.
Проте на вимогу захисників Левицького О.В. та Веремієнка О.І. від 13.05.09 року пред’явити і оглянути в судовому засіданні вищезазначені речові докази– суд відповів категоричною відмовою. При цьому головуючий суддя Чаус М.О. спочатку повідомив, що дані речові докази зберігаються в камері схову Дніпровської прокуратури Києва, а трохи згодом сказав – що цих речових доказів вже немає, і що їхній огляд в судовому засіданні не потрібен взагалі, адже тут і так все зрозуміло.
V. Ще одним брутальним порушення кримінально-процесуального законодавства під час судового розгляду справи було те, що головуючий по справі суддя Чаус М.О. час-від-часу дозволяв собі називати Мосєєнкова Ю.В. вбивцею, ще задовго до винесення вироку по справі. Так, зокрема, допитуючи 21.05.07 року свідка Лобас Надію Йосипівну, маму потерпілого Геннадія, суддя Чаус М.О. в присутності адвоката Левицького О.В. і інших учасників процесу казав таке: „Свідок! Ви впізнаєте вбивцю свого сина?!” За що отримав від адвоката Левицького О.В. одразу відвід за упереджене ставлення до підсудного (згідно ч.1 ст.54 КПКУкраїни), але який так і не було задоволено з невідомих причин головою Дніпровського суду м.Києва – паном Хімічем. А.с.
VІ. Останній відвід головуючий суддя Чаус М.О. та суддя Марченко отримали 13 травня 2009 року через те, що колегія суддів відхилила без жодної аргументації і жодних пояснень всі без виключення клопотання адвокатів Мосєєнкова Ю.В. в тому числі: клопотання про огляд речових доказів; клопотання про проведення імунологічної та ДНК-експертизи слідів крові; клопотання про допит мед.експерта Зосименко стосовно точно часу настання смерті потерпілого Лобаса Г.В.; клопотання про відтворення аудіо-запису показань потерпілої – мами Лобаса Н.Й. від 21.05.07, яка свідчила про час та обставини вбивства її сина; клопотання про надання допомоги у збиранні доказів – щодо доручення міліції встановлення особи та виклик в якості свідка чоловіка, який мешкає за адресою: Київ, бульв. Перова, 40А кв.41, - на якого вказала свідок Кампанець Ганна Іванівна як на очевидця тих подій, а саме: цей чоловік, вигулюючи свою собаку породи „сеттер” о 5-00 ранку 30.04.05 недалеко від місця злочину, заявляв, що трупа Лобаса Г.В. там іще не було!
Отже, як адвокат Мосєєнкова Ю.В. я змушений прийти до висновку про те, що винність Мосєєнкова Ю.В. у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України за кваліфікуючими ознаками „вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі”– не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства в суді 1-ої інстанції, так як вина Мосєєнкова Ю.В. не доведена в ході судового слідства і спростовується показаннями свідків та іншими доказами по справі.
Вважаю, що суд 1-ої інстанції безпідставно і необґрунтовано виніс обвинувальний вирок по даній кримінальній справі! Оскаржуваний мною вирок від 22.05.09 є незаконним, оскільки на його підставі до кримінальної відповідальності притягують невинувату особу. Суддям 1-ої інстанції це було достовірно відомо.
Отже, враховуючи безпідставність, необґрунтованість і недоведеність висунутого проти мого підзахисного обвинувачення, Беручи до уваги те, що Мосєєнков Ю.В. в пред’явленому обвинуваченні винним себе не визнав взагалі,
Враховуючи те, що співробітники міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та слідчі прокуратури Скомський В.В. та Титор Д.П. застосовували до підзахисного Юрія Мосєєнкова недозволені методи ведення слідства, в тому числі ізолювали його від родичів та адвокатів, примусили в результаті фізичного т психологічного тиску зізнатися у скоєнні вбивства, якого він насправді не вчиняв,
Беручи до уваги положення Постанови №8 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року, яка стверджує, що «у разі коли підозрюваний або обвинувачений був допитаний без участі захисника, то за наявністю заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником суд не може використати ці покази для підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину»;
Пам’ятаючи про те, що протиправними діями працівників прокуратури Дніпровського району міста Києва у 2005-2007 рр. Мосєєнкову Ю.В. було заподіяно моральну і фізичну шкоду (а саме: його катували; незаконно і необґрунтовано тримали мене під арештом протягом понад 18-ти місяців, підробляли документи стосовно тримання його під вартою; не допускали до нього захисників; висували сфальсифіковані і нічим не підкріплені звинувачення у вчинення ним інших злочинів – як то носіння і зберігання холодної зброї тощо),
Враховуючи те, що Мосєєнков Ю.В. більше 20 (двадцять) календарних місяців провів під арештом в Київському СІЗО, із яких більше 432 –дні
(з 23.10.2005 по 28.12.2006 р.) – без будь-яких правових підстав (через службові злочини, вчинені слідчим прокуратури Дніпровського району Києва – Скомським В.В., який проходить обвинуваченим по кримінальній справі №49-2093);
Враховуючи вищевикладене, а саме те, що досудове і судове слідство були однобічними, неповними, тенденційними, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, під час розслідування кримінальної справи по обвинуваченню Мосєєнкова у вбивстві Лобаса і судового її розгляду допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, керуючись статтями 367, 368, 369, 370, 376 КПК України,
ПРОШУ:
1. Скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва відносно Мосєєнкова Ю.В. від 22 травня 2009 року і закрити справу за ч. 2 ст. 6 КПК України в зв’язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому навмисного вбивства.
2. Прошу провести попередній розгляд справи в судовому засіданні та визнати явку підзахисного під час розгляду апеляції обов’язковою.


Захисник Веремієнко О.І., адвокат 17 вересня 2009 р.

Додатки на ___ арк.: копії апеляції в трьох екземплярах

Анонс: в 10-00 23.11.09 в Апеляційному Суді м.Києва (Солом"янська пл.,2) слухатиметься справа Юрія Мосєєнкова по обвинуваченню за ст.115 КК України. Проект "Вбивці, які не вбивали"
Нагадаємо, що коллегія суддів Дніпровського районного суду Києва (на чолі з суддею Чаусом М.О.) винесла Юрію Мосєєнкову, обвинувальний вирок за ст.115 КК України спираючись лише на його "явку з повинною", що була отримана без адвоката в період його тижневих допитів в будівлі прокуратури Дніпровського району м.Києва. Юрій стверджує, що до нього застососувалися заборонені методи ведення слідства. У мене особисто немає підстав йому не вірити. Це також підтвердили допити в суді о\у ВКР - співробітники Дніпровського РУГУ МВС України в м.Києві...
Нагадаю також, що Юрій півтора роки просидів без документів (тобто без жодної санкції суду на арешт) в Київському СІЗО №13, що в подальшому стало однією з причин звільнення з роботи полковника Скоробагача - тодішнього начальника СІЗО. Справою Мосєєнкова опікувалась Ніна Іванівна Карпачова. Саме завдяки її втручанню вдалось з"ясувати, що документи щодо тримання під вартою Мосєєнкова були сфальсифікоані слідчим Скомським В.В. із Дніпровської прокуратури м.Києва, за що він нещодавно отримав свій обвинувальний вирок - 1,5 роки умовно.
Ще й збирається його оскаржувати...
Справу проти нього порушувала Генеральна Прокуратура України. Мосєєнков офіційно визнаний по цій справі потерпілим.
Нажаль ніхто із керівництва прокуратури р-ну не поніс жодної відповідальності за це. Прокурор Бабаков А.Ф. не отримав навіть догани за це, хоча це стало однією з причин його звільнення з посади прокурора Дніпровського району, звісно ж "за власним бажанням". )))
***

Справка по делу Юрия Мосеенкова.
Мосеенков 1982 г.р. безосновательно провел под арестом в Киевском СИЗО №13 более 2 лет (и больше года - без документов т.е. без санкции суда).

P.S. Несколько фактов об этом деле:
- адвокатов не допускали к Юрию Мосеенкову свыше 50 дней,
- вся следственно-оперативная группа по этому делу "понесла потери" (два работника прокуратуры - низшего и среднего звена были уволены или понижены, на одного - самого младшего - завели уголовное дело за превышение власти, незаконный арест и т.д.; бывший прокурор Днепровского района - Бабаков А.Ф. уволился "по собственному" ... после 3-ех часовой беседы с г-ном Блаживским Е.Н. по этому делу в январе 2007 г.);
- кроме "явки с повинной", выбитой у Мосеенкова под пытками в Днепровской прокуратуре Киева в мае 2005 - нет ни одного доказательства вины против Ю.М.,
- из дела бесследно исчезли вещественные доказательства (нож, которым убивали потерпевшего, так и его куртка, видео-кассета с материалами воспроизведения и т.д.);
- в суде за 2,5 года слушания этого дела в суде поменялось больше 10-ти судей (!), в т.ч. три тройки...

Мосеенкова Ю.В. в Апеляционном суде Киева будут защищать адвокаты: Олег Веремеенко и Олег Левицкий (Хельсинская Правозащитная Группа) и тел. для справок - 050-947-5564.

Tags: дело Юрия Мосеенкова, наша милиция нас бережет, проект "Вбивці, пытки в милиции, які не вбивали"

ПРОКУРОРУ Г. КИЄВА,
г-ну Блаживскому Е.Н.

копия: ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРУ УКРАИНЫ ,
г-ну Медведько А.И.

Копии:
• ПРЕЗИДЕНТУ УКРАИНЫ – ВИКТОРУ ЮЩЕНКО;
• ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ВЕРХОВНОГО СУДА УКРАИНЫ,
• ПРЕМЬЕР-МИНИСТРУ УКРАИНЫ, Г-ЖЕ ТИМОШЕНКО Ю.В.;
• НАЧАЛЬНИКУ ДЕПАРТАМЕНТА ИСПОЛНЕНИЯ НАКАЗАНИЙ УКРАИНЫ ( В ЧАСТИ ЕГО КАСАЮЩЕЙСЯ ПО ОРГАНИЗАЦИИ ДОСТАВКИ В СУД И ЛЕЧЕНИЯ) ;
• МИНИСТРУ ЮСТИЦИИ УКРАИНЫ;
• МИНИСТРУ ПО ОХРАНЕ ЗДОРОВЬЯ ( В ЧАСТИ ЕГО КАСАЮЩЕЙСЯ ПО ДЕЙСТВИЯМ ВРАЧЕЙ);
• ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ВЕРХОВНОЙ РАДЫ УКРАИНЫ;
• УПОЛНОМОЧЕННОМУ ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА ВЕРХОВНОЙ РАДЫ Украины


ЗАЯВЛЕНИЕ О ПРЕСТУПЛЕНИИ
в порядке ст.97 УПК Украины
(неоказание медицинской помощи арестанту)

О возбуждении уголовного дела в отношении должностных лиц администрации и медчасти Киевского СИЗО по фактам преступлений, предусмотренных ст. 364 УК – злоупотребление властью и служебным положением; ст. 365 УК – превышение власти и служебными полномочиями; ст. 367 УК – служебная халатность; ст. 127 УК – пытки; 135 УК – оставление в опасности или ст. 136 УК – неоказание помощи лицу, находящемуся в опасном для жизни положении; ст. 139 УК – неоказание помощи больному медицинским работником; ст. 140 УК – ненадлежащее исполнение профессиональных обязанностей медицинским работником в связи с отказом в лечении Юрия Бекетова, чем нарушены гарантии предусмотренные ст. 3 Европейской конвенции о запрещении жестокого обращения.

Уважаемы г-н прокурор!
Уважаемые дамы и господа!

Прошу Вас, провести проверку в 10-ти дневный срок и возбудить уголовное дело в отношении должностных лиц Киевского СИЗО, которые удерживая в своей власти подсудимого Юрия Бекетова, грубо нарушают его право на медицинскую помощь и посягают на его здоровье, создают угрозу его жизни.

Арестант Юрий Бекетов 1970 г.р., отец двоих малолетних детей, находящийся под арестом в Киевском СИЗО, и числящийся за Апелляционным Судом г.Киева (Судья Глиняный В.П.; уголовное дело № 1/44/2009) – умирает в застенках Киевского СИЗО, лишенный какой-либо адекватной медицинской помощи! Прошу Вашего немедленного вмешательства в его судьбу с целью защиты его нарушенного права на жизнь и здоровье, права на свободу от пыток и унижающего честь и достоинство наказания.

Все документы в приложении – это то, что удалось собрать за последние 3 недели по делу Бекетова Ю. 1970 г.р. Они рассказывают о дикой истории, которая, с одной стороны, очень типична для Украины; и в то же время, - вовсе не типична, если взять во внимание уровень цинизма и человеческого безразличия (когда речь идет об отношении к арестанту Юрию Бекетову со стороны отдельных судей Апелляционного суда г.Киева и начальника Киевского СИЗО). Всю медицинскую документацию о диагнозе Юрия Бектова, а также отказы в госпитализации – от бывшего начальника Киевского СИЗО: г-на Балдука, а также нынешнего - г-на Старенького С.Е. – прилагаю.

ФАКТЫ ПО ДЕЛУ:
Согласно заключений врачей скорой помощи от 22.10.2009 и ранее (копии прилагаю), которые несколько раз осматривали Юрия Бекетова в последние несколько недель в октябре-ноябре 2009 года в помещении Апелляционного Суда г.Киева, Бекетов Юрий 1970 г.р. нуждается в срочной госпитализации в специализированное медицинское учреждение с целью проведения срочного и неотложного хирургического вмешательства (при помощи специалистов в области абдоминальной хирургии) по поводу пуповинной грыжи и подозрения на перитонит.

30.10.2009 года Европейский Суд по правам человека (Страсбург) в порядке правила №39 постановил немедленно госпитализировать Юрия Бекетова в больницу (госпиталь) или другое медицинское учреждение, где ему смогут оказать своевременную и адекватную медицинскую помощь.

Начальник Киевского СИЗО майор Старенький Сергей Евгеньевич, совместно с судьей Глиняным В.П. из Апелляционного Суда г.Киева чинят всевозможные препятствия к госпитализации арестанта, не желая по непонятным причинам исполнять это решение Страсбургского суда! Таким образом жизнь Юрия Бекетова сегодня висит на волоске. Любое промедление с госпитализацией – смерти подобно!

Состоянием на 22-00 19.11.2009 арестант Бекетов Юрий, находящийся в Киевском СИЗО, так и не был госпитализирован ни в одно медицинское учреждение, для проведении операции не смотря на:
- заявление на имя начальника Киевского СИЗО от Юрия Бекетова и заявление адвоката Гречановского В.В. от 30.10.09 (госпитализация в частную клинику «Борис») о срочном допуске независимого врача (согласно ст. 38 Основ законодавства про охорону здоров'я) и безотлагательной госпитализации;
- многочисленные письменные обращения адвоката Веремеенко О.И. (который действует на основании доверенности от жены Бекетова Ю. – Наталии Дмитревны Бекетовой) и к начальнику Киевского СИЗО и к судье Апелляционного Суда Киева Глиняному В.П. (от 03.11.09 (слушайте пож-ста аудио-протокол судебного заседания по делу №60-2213 или № 1/44/2009), письменное обращение от 03.11.09 и от 18.11.09) с просьбой о безотлагательной госпитализации Юрия Бекетова в специализированное медицинское учреждение – где он смог бы получить адекватную и своевременную медицинскую помощь;
- заявление Юрия Бекетова от 18.11.2009 начальнику Киевского СИЗО о госпитализации в любое специализированное медицинское учреждение (где есть специалисты в области абдоминальной хирургии) по городу Киеву.

I. Длительное неисполнение решения Евросуда
Решение Евросуда от 30.10.09 было у г-на Зайцева – Уполномоченного от Украины в Евросуде в 11-00 утра в понедельник 02.11.2009 (мне звонили на мобильный из Евросуда и сообщили, что факс был доставлен г-ну Зайцеву - могу по Вашему запросу предоставить распечатку телефонных звонков).
Потом немного позже этого же дня 02.11.09 мне на мобильный перезвонил г-н Юрий Зайцев и сказал, что он по факсу передал в Департамент Исполнения Наказаний это письмо из Страсбурга (но через сутки оказалось, что там его "не получили"! т.е. Уполномоченный в Украине просто забыл проверить - был ли факс получен или нет!). Конечно же в реальности, скорее всего, Департамент сделал вид, что вроде и не было никакого факса...
Но самое главное другое: Начальник Киевского СИЗО – г-н Старенький С.Е. на пресс-конференции в Интерфаксе утром 05.11.09 сообщил, что ему в руки решение Евросуда от 30.10.09 попало аж в 16-30 04.11.09! т.е. г-ну Зайцеву понадобилось аж 52 часа (т.е. более 2-ух суток) чтобы перевестис английского на украинский язык и доставить по Киеву супер-срочное письмо из Евросуда, от которого, возможно, зависит жизнь человека...

II. Право на получение гражданином Украины своевременной квалифицированной медицинской помощи:

Данное право регламентировано ст .49 Конституции Украины, ст. 284 Цивильного Кодекса Украины, ст. 6 Закона Украины "Основы законодательства об охране здоровья", а также:
Частиною 1 ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. проголошує: "Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я".
Опосередковано право на здоров'я також закріплено у ч. 1 ст. 25 Загальної декларації прав людини 1948 р.: "Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я". Правове регулювання охорони здоров'я здійснюється також нормами Лісабонської декларації стосовно прав пацієнта (прийнята 34-ю Всесвітньою медичною асамблеєю, Лісабон, Португалія, вересень/жовтень 1981 р.), Європейського кодексу соціального забезпечення (Страсбург, 1964, переглянутий в червні 1990 р.) та численними конвенціями і рекомендаціями Міжнародної організації праці.
Щодо національного законодавства, то право на здоров'я закріплено в ст. 6 Основ законодавства про охорону здоров'я. Так право на охорону здоров'я включає в себе:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;
к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.
***
В бездействии администрации Киевского СИЗО также усматриваются признаки преступления по признакам халатности – неисполнение служебных обязанностей, что преследуется по ст. 367 УК Украины.
Кроме того, удерживая, находящегося в их безграничной власти арестанта Бекетова Юрия и препятствуя ему в госпитализации, администрация Киевского СИЗО и судья Апелляционного Суда Киева – Глиняный В.П., злоупотребляя своей властью, нарушают личное право арестанта Бекетова на своевременную медицинскую помощь и право на доступ к специализированной мед.помощи, что преследуется по ст. 364 УК – злоупотребление властью и служебным положением.
Однако, до настоящего времени ему не было оказано никакой действенной медицинской помощи и Юрий Бекетов продолжает испытывать острую, постоянную физическую боль и психические страдания, так как полностью лишён возможности получить медицинскую помощь помимо воли администрации Киевского СИЗО и судьи Глиняного В.П. из Апелляционного Суда Киева.
Требуется учесть, что в Киевском СИЗО имеется медицинская часть и в ее штате имеются квалифицированные медицинские работники и врачи, которые являются специальными субъектами преступлений предусмотренных статьями ст. 139 УК – неоказание помощи больному медицинским работником; ст. 140 УК – ненадлежащее исполнение профессиональных обязанностей медицинским работником.
Нахождение без лечения Бекетова Юрия в течение нескольких месяцев необходимо квалифицировать как умышленные действия по ст. 127 УК – пытки, истязания, жестокое обращение в смысле ст. 3 Европейской Конвенции ; а также, по ст. 135 УК – оставление в опасности или ст. 136 УК – неоказание помощи лицу, находящемуся в опасном для жизни положении;
С целью сокрытия преступлений должностных лиц Киевского СИЗО они вступили в сговор с врачами нескольких горбольниц г. Киева (№9 – в Соломянском районе, Киевской Городской Больницы Скорой Помощи), которые ставили заведомо ложные диагнозы о полном излечении Бекетова от его болезни, без каких-либо объективных и всесторонних медицинских исследований, диагностики, фактических показателей и т.д. - тем самым незаконно и преступно отказывая нуждающемуся пациенту-арестанту в оказании медицинской помощи.
В настоящее время, мною направлены обращения и получены ответы по вопросу организации лечения Бекетова в том числе и в Европейский Суд по правам человека.
ПРОШУ сделать соответствующие выводы из всего случившегося и в безусловном порядке обеспечить защиту прав моего подзащитного Бекетова Ю. на защиту жизни и здоровье.
Согласно ст. 49 Конституции каждый имеет право на здравоохранение, медицинскую помощь. Охрана здоровья обеспечивается государственным финансированием. Государство создаёт условия для эффективного и доступного для ВСЕХ ГРАЖДАН медицинского обслуживания.
Согласно ст. 17 Закона Украины № 3477-1 V от 23.02.06 г. о применении судами Конвенции и практики Суда ( Европейского ) ч.1 Суды применяют при рассмотрении дел Конвенцию и практику Суда ( Европейского ) как источник права.
Согласно УПК - лицо, производящее дознание, следователь, прокурор, судья и суд обязаны…ОБЕСПЕЧИТЬ ОХРАНУ ИХ ЛИЧНЫХ…ПРАВ.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 97 УПК, статьями ст. 364, 365, 367, 127, 135, 136, 139, 140 Уголовного Кодекса,
ПРОШУ:
1. Провести проверку фактов, изложенных в этом заявлении, в порядке ч. 4 ст. 97 УПК путём опроса всех фигурантов этого дела, а также путем истребования и исследования всех необходимых документов;
Признать юридический факт нарушения права подсудимого Юрия Бекетова на здоровье;
2 Разрешить вопрос о безусловном выполнении администрацией Киевского СИЗО указаний Евросуда (Страсбург) от 30.10.09 о доставке\переводе\ подсудимого Юрия Бекетова в больницу (госпиталь) или другое медицинское учреждение, которое может предоставить Бекетову адекватную и своевременную медицинскую помощь.
3. Руководствуясь ч. 2 ст. 21 УПК разрешить вопрос об обеспечении охраны личных прав моего подзащитного Юрия Бекетова путём немедленной организации его лечения. Безотлагательно вынести представление прокурора в адрес администрации Киевского СИЗО, а также Апелляционного суда г. Киева.
4. В случае недоставки Юрия Бекетова в больницу (госпиталь) или другое медицинское учреждение, которое может предоставить Бекетову адекватную медицинскую помощь, прошу безотлагательно возбудить уголовное дело относительно конкретных лиц, и привлечь их к уголовной ответственности в т.ч. начальника Киевского СИЗО - Старенького С.Е. и начальника мед.части Киевского СИЗО Гуменного (с отстранением их от исполнения своих обязанностей на период проведения дознания и предварительного расследования).
5. Установить виновных и возбудить уголовные дела в отношении должностных лиц администрации и врачей медчасти Киевского СИЗО, а также врачей горбольниц г. Киева (проводивших медицинские осмотры Бекетова в период с марта по ноябрь 2009 года – и ставивших ложные диагнозы: «здоров» или «практически здоров») по признакам следующих преступлений: - по ст. 364 УК – злоупотребление властью и служебным положением; - по ст. 365 УК – превышение власти и служебными полномочиями; - по ст. 367 УК – служебная халатность; - по ст. 127 УК – пытки; - по ст. 135 УК – оставление в опасности или ст. 136 УК – неоказание помощи лицу, находящемуся в опасном для жизни положении; по ст. 139 УК – неоказание помощи больному медицинским работником; по ст. 140 УК – ненадлежащее исполнение профессиональных обязанностей медицинским работником.
6. Назначить судебно-медицинскую экспертизу по определению степени тяжести наступивших последствий неоказания медицинской помощи Юрию Бекетову 1970.
7 . Вынести соответствующие постановления и копии выдать мне на руки без промедления - для возможного обжалования и направления в Европейский Суд по правам человека.

ПРИЛОЖЕНИЕ (согласно описи): на _____ стр.

Олег Веремеенко,
Адвокат Бекетова Ю.
+38 050 947 5564

Голові Державного департаменту України
з питань виконання покарань
ГАЛІНСЬКОМУ О. І.


Щодо надання письмової інформації про діяльність Державного
департаменту України з питань виконання покарань з питання
надання кваліфікованої медичної допомоги особам, що відбувають
покарання за кримінальні злочини у системі Державного департаменту
України з питань виконання покарань і, зокрема,
у Київському слідчому ізоляторі

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ
в порядку ст. 32 Закону України «Про інформацію»

Шановний Олександр Іуліанович!

Відповідно до п. «д» ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.
Між тим редакції газети «Правдошукач» відомі випадки невиконання цієї норми діючого законодавства. Зокрема, незважаючи на те, що 30 жовтня 2009 р. Європейський суд з прав людини постановив, щоб органи влади України забезпечили негайне переведення Бекетова Юрія Олексійовича з Київського слідчого ізолятора до лікарні або іншого лікувального закладу, де він матиме змогу отримати лікування, якого потребує його стан здоров’я (свищ передньої черевної стінки діаметром три сантиметри, перитоніт, гіпертонічна хвороба), зазначену особу досі тримають у Київському слідчому ізоляторі й родичам повідомляють про те, що нібито у стаціонарі медичної частини Київського СІЗО він отримує достатнє лікування.
В зв’язку з викладеним прошу Вас надати таку письмову інформацію про діяльність Державного департаменту України з питань виконання покарань з питання надання кваліфікованої медичної допомоги особам, що відбувають покарання за кримінальні злочини у системі Державного департаменту України з питань виконання покарань і, зокрема, у Київському слідчому ізоляторі:

1) Інформацію про те, якими конкретно способами Державний департамент України з питань виконання покарань організує реалізацію права кожного арештанта на вільний вибір лікаря?
2) Інформацію про те, яким чином Державний департамент України з питань виконання покарань забезпечує громадянам України, що відбувають покарання за кримінальні злочини у системі Державного департаменту України з питань виконання покарань, реалізацію їх права на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я?
3) Інформацію про те, якими наказами чи іншими нормативно-правовими актами ДДВП регулюється питання медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах або інших установах ДДПВ на етапі попереднього досудового чи судового слідства? Чи зареєстровані ці нормативно-правові акти ДДВП в Мін’юсті (коли саме: прохання зазначити дату та номер реєстрації наказів)?
4) Інформацію про те, як часто перевіряє Державний департамент України з питань виконання покарань стан дотримання законодавства України про охорону здоров'я у закладах системи Державного департаменту України з питань виконання покарань, які результати перевірок та вжиті за їх результатами заходи; скільки скарг громадян на порушення законодавства України про охорону здоров’я надійшло у 2009 році до Державного департаменту України з питань виконання покарань та які наслідки реагування на ці скарги.
5) Які медичні заклади для в’язнів існують в місті Києві та за яких умов конкретний ув’язнений хворий може отримати там медичну допомогу?
6) За яких умов конкретний ув’язнений хворий може отримати кваліфіковану медичну допомогу в закладах охорони здоров’я загального користування?
7) Чи має офіційний статус медичного закладу, будь-які відповідні ліцензії чи іншу дозвільну документацію на надання медичних послуг медична частина Київського СІЗО?
8) Чи надавався Міністерством охорони здоров’я статус медичного закладу медичній частині Київського СІЗО?
9) Чи звертався ДДПВ або керівник (и) Київського СІЗО коли-небудь до МОЗ України з проханням надати відповідну ліцензію МОЗ України чи (та) іншу дозвільну документацію для надання кваліфікованих медичних послуг медичною частиною Київського СІЗО? (Якщо так – коли і ким? І де це зазначено? прохання надати копії цих документів)
10) Чи має медична частина Київського СІЗО будь-які відповідні ліцензії МОЗ, дозволи та іншу дозвільну документацію для надання кваліфікованих медичних послуг (Якщо так – прохання надати копії цих документів)?
11) Скільки кваліфікованих лікарів і якого саме профілю та якої саме кваліфікації, за даними Державного департаменту України з питань виконання покарань, на постійній основі надають кваліфіковану медичну допомогу ув’язненим у Київському слідчому ізоляторі?
12) Чи є в медичній частині Київського СІЗО „стаціонар” чи то стаціонарне відділення? Скільки там є ліжок для хворих арештантів станом на листопад 2009?

Відповідь на цей запит бажаю отримати невідкладно, по факсу 529-04-35 або за адресою: вул. Тверський тупик, б. 9, к. 82, м. Київ, поштовий індекс 01042.

З повагою,
Редактор газети
«Правдошукач» Шеляженко Ю. В.

I inform you that from 30.10.2009 till morning 18.11.2009 judicial order of European Court of Human rights under the Rule #39 – is not implemented!
Till now Yuri Beketov is not transferred to any medical institution, where he can receive the appropriate and adequate treatment for his medical condition.
Firstly, because judges from Kyiv Court of Appeal: Mr.Glynianyi V.P. and Mrs.ELENINA de facto refuse to give to attorneys of Beketov written permission for transferring Yuri Beketov to the hospital (that will be chosen by Beketov himself of by his attorneys).
It's confirmed by the following: 3 times for last month there were hearings in Beketov case in Kyiv Court of Appeal. And all three times we had to call ambulance “103” because Yuri Beketov had terrible ache in his stomach and also had very high temperature. Last time on 03.11.2009 Beketov could not even walk by himself – guards helped him to walk along the corridors of the court by hold his hands, since he was very weak, feeble and with high temperature. So I had to called ambulance once again. Doctors from ambulance confirmed their previous diagnosis by saying m: “This patient must be immediately transferred to hospital!”
After ambulance departed judges Mr. Glynianyi V.P. and Mrs.ELENINA, nevertheless continued the court hearings as if nothing happened (having recent medical report in their hands). Than I had to stand up and say to judge Mr.Glynianyi that this is torture, it's inhuman and degrading treatment regarding prisoner Yuri Beketov, and that he must be immediately transferred to the hospital directly from the court-room due to judicial order of European Court of Human rights under the Rule #39 from 30.10.09! Nevertheless judge Glynianyi refused to do this by saying that it's not his competence to decide and that I must address to chief of Kyiv SIZO with this issue or to the guards. Guards also refused to do this by saying that chief of Kyiv SIZO must decide this problem.
Having no other legal means to stop this theatre of absurd and not willing to participate in this imitation of justice, I had to interrupt court hearings by saying that I do not trust any more to judge Glynianyi from Kyiv Court of Appeal and demanded recusation. Judge Glynianyi announced date of the next court hearing that will take place on 24.11.2009; and ordered to send Yuri Beketov not to the hospital as Strasbourg Court ruled on 30.10.2009, but to Kyiv SIZO at Dehtirivska, 13.
Secondly, European Court of Human rights decision is not implemented because of ignorant attitude to such decisions from side of some representatives of Ukraine – Mr. Yuri Zaitsev and other chiefs from Ministry of Justice. For example in the morning of 02.11.09 Mr. Zaitsev's buro received by fax judicial order of European Court for Human rights under the Rule #39. They needed couple of days to translate few sentences from English to Ukrainian! Ignoring urgency and importance of the problem they sent this order\decision from 30.10.09\ to Department of implementation of punishments in Ukraine by fax with the delay, and did not even controlled delivery of the latter. Of course chief of Kyiv SIZO received decision of Strasbourg Court only 3 days later - in the evening of 4th November 09! However distance from Ministry of Justice to Kyiv SIZO is less than 5 km, or few stops by tram or 10 minutes by car. This ignorant attitude of representatives of State of Ukraine may had resulted in death of the prisoner. Luckily this did not happened.
As to position of chief of Kyiv SIZO Mr. Serhiy Starenkiy. In the evening of 04th November '09 he together with camera operator went to the prison cell of Kyiv SIZO, where Beketov was kept together with other 40 prisoners, proposed Yuri Beketov to go to Kyiv City Hospital of Ambulance (Kyivska Miska Likarnia Shvydkoi Medychnoi Dopomogy). Beketov refused to go to this particular hospital because this state owned hospital is in very friendly relations with chief of Kyiv SIZO and militia, and because 2 other previous times when Yuri Beketov was kept there – he did not received appropriate medical treatment. For example in March 2009 he was sent back to Kyiv SIZO after 19 days in hospital, while his medical problem was not resolved. So Beketov told to Serhiy Starenkiy that he refuses to go to Kyiv City Hospital of Ambulance since he does not trust any more to those doctors and asked to transfer him immediately to private hospital “Borys” (Kyiv, str. Bazhana,12) or any other medical institution that his attorney will mention. First time Beketov asked Mr.Satrenkiy to do this on 30/10/09 in the presence of attorney Voloymyr Grechanovskiy by submitting a written statement. Only 15.11.09 Starenkiy sent his written answer (by ordinary post) to the wife of Yuri Beketov in Vinnitsa saying that he doesn't object against visit to Kyiv SIZO of doctors from private hospital “Borys”. However asked also written permission from judges of Kyiv Court of Appeal.
At 15-30 17.11.2009 I've just submitted letter to judges of Kyiv Court of Appeal asking them to urgently give written permission for doctors from private hospital “Borys” to visit Yuri Beketov in Kyiv SIZO. But I don’t know the result yet.
According to my very recent information 21-00 17.11.2009 Beketov's level of health is very much deteriorated, he cannot walk any more, and medical assistants of Kyiv SIZO started to give him injections of “declafenac” (medication against pain). Beketov's health and his life is in danger!

Kind regards,
Oleg VEREMIYENKO
Attorney-At-Law
+38 050 947 5564
Tags: право на выбор лечащего врача, право на медицинскую помощь

В Апеляційному Суді м.Києва слухатиметься справа Юрія Мосєєнкова. Проект "Вбивці, які не вбивали"

Анонс: 16 листопада о 10.00 в Апеляційному Суді м.Києва (Солом"янська пл.,2) слухатиметься справа Юрія Мосєєнкова по обвинуваченню за ст.115 КК України. Проект "Вбивці, які не вбивали"

Нагадаємо, що коллегія суддів Дніпровського районного суду Києва (на чолі з суддею Чаусом М.О.) винесла Юрію Мосєєнкову, обвинувальний вирок за ст.115 КК України, спираючись лише на його "явку з повинною", що була отримана без адвоката в період його тижневих допитів в будівлі прокуратури Дніпровського району м.Києва.

Юрій стверджує, що до нього застососувалися заборонені методи ведення слідства.

Чоловік півтора роки просидів без документів (тобто без жодної санкції суду на арешт) в Київському СІЗО №13, що в подальшому стало однією з причин звільнення з роботи полковника Скоробагача - тодішнього начальника СІЗО. Справою Мосєєнкова опікувалась Ніна Карпачова. Саме завдяки її втручанню вдалось з"ясувати, що документи щодо тримання під вартою Мосєєнкова були сфальсифіковані.

For more info: tel. +38-050-947-5564, 067-25-100-92.


постiйна адреса статтi:
http://human-rights.unian.net/ukr/detail/192853

P.S. Прокурору Днепровского района Киева показалось, что 9 лет лишения свободы для невиновного - это мало. Поэтому он подал аппелляцию и попросил 13 (тринадцать лет) лишения свободы Мосеенкову Ю.В.
http://picasaweb.google.com/oleg.veremeenko/YM?feat=directlink

История Юрия Бекетову в части неоказания ему медицинской помощи в КИевском СИЗО - так ничем и не закончилась пока. Состоянием на вечер 13-го ноября 2009 года решение Страсбургского суда в отношении Бекетова вынесенное в соответсвии с правилом №39 (в части немедленной госпитализации его в лечебное учреждение для проведения оперативного вмешательства по поводу его тяжелой болезни- пуповой грыжи) - так и не выполнено!

Государство Украина в лице администрации Департамента Исполнения Наказаний - демонстрирует неприкрытое ханжеское отношение не только к Законам Украины и правам граждан (в т.ч. и прав арестантов: на выбор врача и права на получение адекватной и главное своевременной медицинской помощи), но и даже к решениям Евросуда по правам человека. Вот уже почти 2 (две) недели Решение Страсбургского суда от 30.10.09 в отношении Юрия Бекетова о его немедленном переводе в стационар лечебного учреждения - не выполняется по неизвестным нам причинам!

Какие выводы из этой ситуации?

Первое: умышленная задержка с исполнением решения Евросуда, вынесенного в соответсвии с правилом №39, - приравнивается к неисполнению решения Евросуда со всеми вытекающими обстоятельствами.

Второе: тюремное начальство открыто топчется по международно-правовым обязательствам Украины (в частности по Конвенции о правах человека 1950 года), демонстративно и цинично! Провоцируя тем самым международный скандал и портя и без того плохой имидж страны в Европе.

Третье (последнее по списку - но не по значению): под угрозой - жизнь и здоровье гражданина Украины, отца двоих детей, - Юрия Бекетова 1979 г.р., по которому, кстати, еще нет приговора. И может вполне оказаться, что он невиновен в инкриминируемых ему преступлениях. Да и даже если виновен (или виновен частично) - что должно еще быть установлено приговором суда - это никому не дает право распоряжаться его жизнью и здоровьем!

Ссылки по теме: korrespondent.net/kyiv/1015269 или www.imk.com.ua/ru/news/info/85701,
community.livejournal.com/ua_antiment/90786.html и community.livejournal.com/ua_antiment/88668.html

Сегодня 10.11.2009 в 18-00 Женю Новицкого после 2-ух лет и 7-ми месяцев, проведенных в Киевским СИЗО, наконец-то освободили из-под стражи!

Я не могу в силу определенных причин назвать имена и фамилии всех людей, кто помогал вытащить Женю из-за решетки.
Но поверьте, это была большая и слаженная команда людей которые работали изо всех сил! Наконец-то невиновный на свободе! 
И и справедливость таки уже частично восторжествовала. Теперь - слово за судом!

И еще одно. Сегодня я еще раз убедился в том, что мир - не без добрых людей!)))
И что даже в милиции есть довольно таки много профессиональных и порядочных людей!
Дай им Бог здоровья и всего-всего!

адвокат Веремеенко О.
Киев 10.11.2009

Последние новости по делу Бекетова (состоянием на вечер 08.11.09): после пресс-конференции в прошедший четверг в Интерфаксе начальник Киевского СИЗО г-н Старенький С.Е. перевел таки Ю.Бекетова на санчасть СИЗО.
Но в больницу Ю.Бекетова так и не вывозят! По приказу администрации СИЗО Бекетова по прежнему продолжают "лечить" мазями, перекисью водорода и т.д.
Хотя в решении Европейского суда от 30.10.09 было  четко сказано: перевести Юрия Бекетова в больницу (где есть условия стационара) для предоставления адекватной медицинской помощи (!) т.е. оперативного вмешательства по поводу обострившегося заболевания: пуповой грыжи!

Но г-н Старенький С.Е. говорит, что он не может исполнить данное решение Евросуда в связи с тем, что его приказ №192 говорит лишь о возможности вывезти Бекетова в больницу скорой помощи, которой Бекетов не доверяет.
И что арестанту выбирать лечащего врача - не положено!!! (и статья 38 Основ законодательства об охране здоровья - якобы на арестантов не распространяется.) Вот вам фельдшер СИЗО - он Вас вылечит! Врачей клиники "Борис" администрация СИЗО к Бекетову также не допускает!  

P.S. Предистория дела здесь: korrespondent.net/kyiv/1015269, и еще здесь: www.2000.net.ua/news/7/142676

P. P.S. Такие вот дела. Наверное опять будем обращаться в Евросуд, повторно. Только на этот раз - на неисполнение решения Евросуда...

В одном царстве, тридевятом государстве жили были: молодой человек по имени Слава (далее "Истец") и Банк "Первый-и-Последний" (далее "Ответчик") и был уважаемый всеми Третейский суд при Общественной Организации "Финансовый Союз" города Чернигова (далее "Третейский суд").

История такова: в один прекрасный день Слава решился жить отдельно от родителей, и принял решение во что бы то ни стало купить небольшие, но свои собственные хоромы в стольном граде Киеве. Для этого он работал от рассвета до заката как вол, не покладая рук и не жалея живота своего.

Поднакопив небольшую сумму денег на первоначальный взнос, Слава пришел в "Первый-и-Последний" Банк и попросил в кредит 100 000 (сто тысяч) золотых заморских монет под 12,5% годовых на 25 лет. Слава и бояре "Первого-и-Последнего" Банка подписали контракт о предоставлении кредита на вышеуказанных условиях.

Но однажды, боярам "Первого-и-Последнего" Банка денег стало мало. Не хватало средств на бонусы главному боярину. Не говоря уже о том, что коней боярам из совета Банка надо новых, а также их женам, не говоря о любовницах… Не вспоминая о других не менее срочных и важных затратах… Кроме того "Первый-и-Последний" Банк  выдал много заведомо безвозвратных кредитов "своим" боярам. А часть денег отправил в Лукоморье - новый оффшор на Карибоморье.

 Поэтому денег в банке не стало, и стали бояре из "Первого-и-Последнего" Банка думать, где же взять деньги на прожитье?! Долго думали-гадали всем миром, пока не посетила их гениальная мысля - а не поднять ли % процентую ставку  по кредитам своим клиентам? И шобы создать видимость справедливости - поднять ее якобы всем и якобы одновременно и в равных долях! Ну или сделать вид, что всем в равных долях.)))

Однажды утром гонец доставил Славе письмо с печаткою "Первого-и-Последнего" Банка в котором было сказано что с сего дня Слава будет платить не 12,5% годовых, а 16,5% годовых (!) по кредиту. Читай пункт контракта, где сказано, что: «ты (клиент Банка) уже за все подписался заранее и со всем согласен!»

Славу эта весть мягко говоря огорчила. Отныне переплата по кредиту составила 60 000 (шестьдесят тысяч) золотых заморских монет! Согласиться с этим – означало бы батрачить пол жизни на Банк… Кроме того, мало ли что еще взбредет в голову этим боярам завтра – послезавтра? …

Слава решил бороться. Пошел Слава в Третейский суд Общественной Организации "Финансовый Союз" города Чернигова. Слава и его адвокат надеялись, что суд разберется в сути спора и защитит заемщика.

Но третейский суд, к слову, находящийся в хоромах "Первого-и-Последнего" Банка – даже не пытался вникнуть в суть спора (см. конверт в аттаче).

Что ни говорил Слава и его адвокат – пролетало все мимо ушей третейского судьи.

Ведь результат был уже известен заранее! Как потом рассказали Славе очевидцы, судей третейского суда на работу (пару месяцев назад) набирали киевские бояре из "Первого-и-Последнего" Банка…Более того – собеседование проходило в хоромах этого самого банка в Чернигове. Сохранилась даже берестяная грамота «Черниговских вестей» с объявлением о наборе на работу этих самых судей третейского суда…Где указан адрес черниговских хором "Первого-и-Последнего" Банка, и даже телефон опер.центра этого самого банка.

Вывод: собака никогда не укусит за руку хозяина, особенно если он ее кормит…

Слава, вполне очевидно, судебный процесс против "Первого-и-Последнего" Банка пока проигрывает (по первой инстанции). Но он и его адвокаты не сдаются, а по сему - готовят апелляцию… И готовы бороться вплоть до Страсбурга…

Банк – уже больше не «Первый» в наших землях, осталось одно лишь название…Бояре в погоне за деньгами о репутации банка забыли.. Растеряли всех клиентов…И доверие к банку – также!

А третейский суд Чернигова – тоже одно лишь название…Так, крючкотворы и кивалы…прозябающие на крохи, которые кидает им в миску могущественный когда-то "Первый-и-Последний" Банк…

Но долго так продолжаться не может. Так как отсутствие правосудия порождает смуту в народе и желание взяться за вилы и топоры…И смести в один момент и третейские суды, и банки и иже с ними…Освободившись из пут рабства и батрачества…

 Да только не все это понимают. Благо, киевский князь пол-года назад подписал Закон, которым отнял уже большую часть полномочий у третейских судов. Теперь настало пора - закрыть их вовсе! Чтобы не вносить смуту.
picasaweb.google.com.ua/oleg.veremeenko/Treteiskiy_courtsDecision2009

P.S. Все совпадения считать случайными!

Адвокаты заявляют о пытках в Киевском СИЗО

Адвокаты заключенного Юрия Бекетова, который содержится в Киевском СИЗО, заявляют о непредоставлении медицинской помощи их подзащитному, что в практике Европейского суда по правам человека приравнивается к применению пыток.

Об этом заявили адвокаты Илья Могила, Олег Веремиенко и Владимир Гречановский на пресс-конференции в Киеве.

В частности, по словам адвоката Бекетова Могилы, его подзащитный, страдающий тяжелой формой пупочной грыжи, сообщил, что получил телесные повреждения от сотрудников милиции еще до того, как попал в СИЗО. Соответственно адвокат заявил ходатайство следователю о проведении судебно-медицинской экспертизы, по результатам которой были установлены легкие телесные повреждения.

"По моему мнению, судебно-медицинская экспертиза не была объективной и полной, в связи с этим я подал ходатайство о назначении дополнительной судебно-медицинской экспертизы, так как Юрий Бекетов пожаловался на серьезные боли, которые возникли после того, как он был избит", - сказал Могила.

Однако, по словам адвоката, до сих пор соответствующая проверка не была проведена, а его жалобы рассматривались формально.

Как отметил Могила, вместе с родственниками адвокаты добились госпитализации Бекетова в спецотделение больницы скорой медицинской помощи. Всего, по словам адвоката, пока Бекетов находился в СИЗО, он лежал в этой больнице дважды, но ни разу не получил помощи в надлежащем объеме.

"Не получал медицинской помощи он по той простой причине, что в случае, если бы его прооперировали, могли бы выплыть негативные последствия и была бы установлена причина, по которой он был прооперирован", - сказал Могила.

Кроме того, защита обвиняемого рассказывает, что к Бекетову вызывали скорую помощь и во время судебного заседания. По их словам, врачи рекомендовали немедленную госпитализацию в стационар какого-либо медицинского заведения и проведение хирургической операции.

Исчерпав возможные правовые средства защиты, киевские адвокаты обратились в Европейский суд по правам человека. 30 октября председатель палаты, которой было передано дело, в приоритетном представлении постановил, чтобы "органы власти Украины обеспечили немедленный перевод заявителя в больницу или другое лечебное заведение, где он будет иметь возможность получить лечение, в котором нуждается". Однако, по информации адвокатов, Бекетов даже после этого до сих пор не был госпитализирован.

В то же время начальник Киевского СИЗО Сергей Старенький отметил, что Бекетову предоставлялась вся необходимая медицинская помощь, регламентированная законодательством.

Также, по его словам, после получения предписания Европейского суда по правам человека администрация СИЗО предлагала Бекетову госпитализацию в больницу скорой помощи, однако тот отказался, что зафиксировано на видео.

По словам Веремиенко, их подзащитный отказался из-за того, что ему предложили госпитализацию в больницу скорой помощи, в которой его дважды недолечили и которой он больше не доверяет, в то время как адвокаты просили разрешение госпитализировать Бекетова в 6-ую городскую клиническую больницу. Адвокаты заключенного просят оказать ему безотлагательную помощь, поскольку, по их данным, состояние здоровья Бекетова может значительно ухудшиться.

http://intermedia.org.ua/ru/news/info/85701


--
Sincerely,
Oleg Veremienko,
+38-050-947-5564

Адвокати заявляють про катування у Київському СІЗО

Адвокати ув'язненого Юрія Бекетова, який утримується в Київському СІЗО, заявляють про ненадання медичної допомоги їх підзахисному, що в практиці Європейського суду з прав людини прирівнюється до застосування катувань.

Про це заявили адвокати Ілля Могила, Олег Веремієнко та Володимир Гречановський на прес-конференції в Києві. 

Зокрема, зі слів адвоката Бекетова Могили, його підзахисний, який страждав на важку форму пупкової грижі, повідомив, що отримав тілесні ушкодження від співробітників міліції ще до того, як потрапив у СІЗО. Відповідно адвокат заявив клопотання слідчого про проведення судово-медичної експертизи, за результатами якої були встановлені легкі тілесні ушкодження. 

"На мою думку, судово-медична експертиза не була об'єктивною і повною, у зв'язку з цим я подав клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, так як Юрій Бекетов поскаржився на серйозні болі, які виникли після того, як він був побитий", - сказав Могила. 

Однак, зі слів адвоката, досі відповідна перевірка не була проведена, а його скарги розглядалися формально. 

Як зазначив Могила, разом з родичами адвокати добилися госпіталізації Бекетова в спецвідділення лікарні швидкої медичної допомоги. Всього поки Бекетов перебував у СІЗО, він лежав у цій лікарні двічі, але жодного разу не отримав допомоги в належному обсязі. 

"Не отримував медичної допомоги він з тієї простої причини, що у разі, якщо б його прооперували, могли б виплисти негативні наслідки і була б встановлена причина, з якої він був прооперований", - сказав Могила.
 
На думку Веремієнка, Бекетова виписали з лікарні передчасно, оскільки, згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я, якщо б він пролежав з такими травмами 21 день, було б порушено кримінальну справу за фактом завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, і "хтось із співробітників МВС сів би в в'язницю". 

Крім того, захист обвинуваченого розповідає, що до Бекетова викликали швидку допомогу і під час судового засідання. З їхніх слів, лікарі рекомендували негайну госпіталізацію в стаціонар будь-якого медичного закладу та проведення хірургічної операції, оскільки у підсудного була діагностована підвищена температура, а з рани витікав гній. 

"У пуповинній зоні свищ (отвір) три сантиметри діаметром, з отвору - гнійні виділення", - сказано в довідці швидкої медичної допомоги від 22 жовтня. 

"Це був перший виїзд швидкої допомоги, він не допоміг. Фактично людину залишили гнити в СІЗО в прямому значенні цього слова", - сказав Веремієнко. З його слів, після другого виклику швидкої на наступне судове засідання 29 жовтня і повторної рекомендації про екстреної госпіталізації, цього, тим не менше, знову не було зроблено. 

Вичерпавши можливі правові засоби захисту, київські адвокати звернулися до Європейського суду з прав людини. 30 жовтня голова палати, якій було передано справу, в пріоритетному поданні постановив, щоб "органи влади України забезпечили негайний переказ заявника в лікарню або інший лікувальний заклад, де він буде мати можливість отримати лікування, якого потребує". Однак, за інформацією адвокатів, Бекетов навіть після цього досі не був госпіталізований. 

Водночас начальник Київського СІЗО Сергій Старенький зазначив, що Бекетову надавалася вся необхідна медична допомога, регламентована законодавством, зокрема, ув’язнений неодноразово оглядався лікарями медичної частини СІЗО та консультантами, проходив амбулаторне, стаціонарне лікування в медичній частині установи та закладах МОЗ України. 

"На вимогу Бекетова ми намагалися госпіталізувати його до лікарні швидкої медичної допомоги, або каретами швидкої допомоги, або своїми силами, оскільки пан Бекетов дуже про це просив і вимагав. Лікарі відмовлялися це робити, тому що його реальний стан вони оцінювали як, м'яко кажучи, не страшний. Є довідки лікарів, у яких мова йде про те, що наявну рану потрібно обробляти мазями і робити перев'язки. Ні про яке оперативне втручання мова не йшла і коли його оглядали хірурги", - сказав Старенький. 

Також, з його слів, після отримання приписи Європейського суду з прав людини адміністрація СІЗО пропонувала Бекетову госпіталізацію до лікарні швидкої допомоги, однак той відмовився, що зафіксовано на відео. 

Зі слів Веремієнка, їх підзахисний відмовився через те, що йому запропонували госпіталізацію до лікарні швидкої допомоги, в якій його двічі недолікували і якій він більше не довіряє, у той час як адвокати просили дозвіл госпіталізувати Бекетова в 6-у міську клінічну лікарню. Адвокати ув'язненого просять надати йому невідкладну допомогу, оскільки, за їх даними, стан здоров'я Бекетова може значно погіршитися. 

Раніше Вінницька правозахисна група заявила, що 21 серпня співробітники Вінницької тюрми № 1 Державного Департаменту з питань виконання покарань по-звірячому побили декількох ув'язнених. Організація опублікувала в інтернеті відеосюжет про побиття одного з потерпілих. Начальника установи № 1, якого звинуватили в жорстокому побитті ув'язненого, незабаром звільнили з посади. 

Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко пообіцяв публічно покарати підлеглих, які катували затриманих.

ua.korrespondent.net/ukraine/1015275